Історія справи

Постанова ВСУ від 11.12.2025 року у справі №904/2963/25
Постанова КГС ВП від 11.12.2025 року у справі №904/2963/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2963/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Акціонерного товариства "Сенс Банк" - Півторака Т.О., адвоката, (дов. від 14.10.2025 № 025034/25),

відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т." - не з`явився,

відповідача 2 - ОСОБА_1 - не з`явився

відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 (суддя Красота О.І.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 (головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.)

у справі № 904/2963/25

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - Банк; позивач, скаржник),

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "К.Н.Т." (далі - ТОВ "К.Н.Т."),

відповідача 2 - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),

відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірана" (далі - ТОВ "Кірана")

про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії та договорами поруки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Банк звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до: ТОВ "К.Н.Т."; ОСОБА_1.; ТОВ "Кірана"- про солідарне стягнення 4 009 533,92 грн, з яких борг за кредитом у сумі 3 582 568,53 грн, борг за відсотками у сумі 426 965,39 грн.

Позов обґрунтовано: - неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 30.09.2021 № PSMB2021263/579 (далі - кредитний договір) у частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати відсотків за користування ним; - неналежним виконанням відповідачами 2 та 3, як поручителями, взятих на себе зобов`язань згідно з договорами поруки від 30.09.2021 № PSMB2021263/579/1 та № PSMB2021263/579/2, якими забезпечено виконання основного зобов`язання за кредитним договором, - у зв`язку із чим Банк звернувся з позовом про солідарне стягнення зазначеної суми боргу з відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2 та 3, як поручителів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/2963/25 позов Банку залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована обізнаністю позивача та його представника належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. При цьому на дату та час попереднього розгляду справи у Дніпропетровській області не оголошувалася повітряна тривога, що могло б стати підставою для перенесення розгляду справи. Натомість будь-яких документів, а саме: заяви про розгляд справи за його відсутності, клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції та/або про відкладення розгляду справи - від позивача не надходило. Крім того, додатковим підтвердженням обізнаності позивача про розгляд справи є направлення на адресу місцевого господарського суду супровідного листа із заявою про усунення недоліків позовної заяви, копією позовної заяви та додатків до неї.

Враховуючи неявку позивача та не повідомлення ним про таку, що позбавляє суд можливості вважати неявку поважною, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовної заяви Банку без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України, Кодекс).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 у справі № 904/2963/25 - без змін, з мотивів постановлення такої з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням місцевим господарським судом норм процесуального права, через що відсутні підстави для її скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Банк, не погоджуючись з судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судових рішень, просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі № 904/2963/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою звернення з касаційною скаргою є неправильне, на думку скаржника, застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, скаржник зазначає про неврахування судами того, що явка позивача не визнавалася місцевим господарським судом обов`язковою. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою докази зацікавленості позивача у розгляді справи, зокрема щодо своєчасного виконання вимог ухвали суду про надання доказів у справі, вчинення дій для вирішення справи, що свідчить про сподівання позивача на вирішення спору, а тому дії суду стосовно залишення позову без розгляду на стадії першого підготовчого засідання є передчасними, оскільки місцевий господарський суд підійшов занадто формально до процесуальної можливості залишення позову без розгляду, за умови можливості відкладення першого підготовчого засідання у справі.

Доводи інших учасників справи

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Імперативні приписи частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлюють межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про залишення позовної заяви без розгляду згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовані нормами ГПК України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина перша статті 41 ГПК України визначає, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України), а суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (частина друга статті 120 ГПК України).

Частина четверта статті 202 ГПК України врегульовує, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказана процесуальна норма перебуває у системно-логічному зв`язку з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач (його представник), не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У зазначеному аспекті колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі 910/17906/21, в якій об`єднана палата виснувала таке.

"Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування, передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, норми статей 202 226 ГПК України передбачають подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Водночас частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Крім того, положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомленим про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватися судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності".

З огляду на наведене, Верховний Суд виснує про правильне застосування судами попередніх інстанцій вимог пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України (що заперечує скаржник) у її взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 202 ГПК України й врахування, що правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави неявки позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так званих умов для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: - належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; - неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; - неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Щодо доводів Банку про те, що участь в судових засіданнях у цій справі не визнавалася судом обов`язковою, Верховний Суд звертає увагу скаржника на положення частини третьої статті 196 ГПК України, за змістом якої учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право або брати участь в судових засіданнях (особисто/через представника), або не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

У розрізі наведеного колегія суддів Верховного Суду звертається до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, за містом якого об`єднана палата висловила позицію про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. В цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. Повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи "імперативна" заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 зазначила про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, тобто відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника, що норма статті 226 ГПК України не пов`язує можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового розгляду та не містить заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Навпаки, пунктом 1 частини другої статті 185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання (постанови Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 904/2423/18, від 13.01.2021 у справі № 910/4372/20, від 23.10.2025 № 910/3902/24, від 28.10.2025 № 910/14138/24).

Судова колегія враховує, зокрема те, що справа перебувала в провадженні місцевого господарського суду, підготовче засідання в якій призначене на 17.07.2025.

Суд першої інстанції встановив, що: 1) у підготовче судове засідання 17.07.2025 ані позивач, ані його представник не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, на підтвердження чого матеріали справи містять повідомлення про доставлення процесуального документа до електронних кабінетів указаних осіб; 2) позивач та/або його представник причин неявки суду не повідомили; 3) клопотання про розгляд справи за відсутності позивача ні він, ні його представник не подали.

Отже, позивач та/або представник позивача: - не з`явилися у підготовче судове засідання, про що свідчить протокол попереднього судового засідання; - не повідомили суд першої інстанції про причини неявки; - не заявили клопотання про розгляд справи за його (їх) відсутності, хоча позивач зареєстрований в підсистемі "Електронний суд" та має електронний кабінет, що вказує на можливість оперативно повідомити суд про намір взяти участь у судовому засіданні та неможливості представника з`явитися у визначену судом дату і час або ж заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Жодної з наведених процесуальних дій позивач та/або його представник не вчинили.

У цьому контексті Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду (стосовно спростування доводів позивача про ускладнення погодних умов, які завадили його представнику з`явитися на призначену дату та час попереднього судового засідання) про те, що сторона несе негативні наслідки пов`язані з неврахуванням несприйнятливих умов, про які вона повинна заздалегідь дізнатися.

Посилання позивача на те, що 17.07.2025 позивач забезпечив явку представника у попереднє судове засідання, однак у зв`язку з погіршенням погодних умов представник позивача з`явився до Господарського суду Дніпропетровської області із запізненням на 6 хв., проте не був допущений до участі у підготовчому засіданні та повідомлений судом про залишення позову без розгляду, Суд відхиляє з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що факт неявки представника позивача у попереднє судове засідання 17.07.2025 зафіксований у відповідному протоколі судового засідання, тоді як позивач, вважаючи що він забезпечив явку свого представника, не подав письмових зауважень з приводу неповноти або неправильності відомостей, вміщених у зазначеному протоколі судового засідання, як це передбачено статтею 224 ГПК України. Натомість відомості щодо неявки його представника позивач не заперечив і при оскарженні ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а лише наголосив на тому, що його представник спізнився у зазначене підготовче судове засідання через погіршення погодних умов 17.07.2025, зазначене завадило йому з`явитися вчасно. Вказане свідчить про належне встановлення судами попередніх інстанцій обставин неявки позивача (представника позивача) у попереднє судове засідання, призначене на 17.07.2025 та наявності підстав для залишення позову Банку без розгляду.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вони зроблені з правильним застосуванням частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Банку без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Банку без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі № 904/2963/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова